ВЕРХОВИНА (Жаб’є)

Навряд чи знайдеться хоча б одна людина, яка б ніколи не милувалась    природним краєвидом, не бажала б поринути у затишну прохолоду лісу, різнобарв’я лук, прозорості озер і річок, не згадувала і не носила в собі протягом всього життя відчуття прекрасного від спілкування з природою…

Карпати – це унікальний регіон, що є однією з найбільших гірських територій Європи, який славиться своєю чарівністю та мальовничістю. Саме тут серед стрімких Карпатських гір, де мчить Чорний Черемош, знаходиться гуцульська столиця – Жаб’є.

Вперше Жаб’є згадується в документі за 1424 рік, коли князь Свидригайло передав його в користування якомусь Драгосимовичу.

Про походження назви Жаб’є існують різні перекази та припущення. В одних назву Жаб’є виводять від нібито першого його поселенця на прізвище Жабка, утікача з низинних територій. В інших – від болотистої прибережної місцевості по обидва боки ріки Чорний Черемош, де весною водилось багато жаб тощо. В останній час з’явилася гіпотеза походження назви Жаб’є від прадавнього гуцульського божества вогню, аналогічному литовському божеству вогню Габіє, до якого зверталися з проханням принести полум’я та розсіяти у світ іскри. Цим же ім’ям  так і досі називають вогонь домашнього вогнища. Ця версія підтверджується і тим, що в багатьох народів, зокрема китайців, жаба зображувала дух вогнища, у монголів богиня жаба відома як богиня родючості, помічниця породіль. Елементами жаби зображалися позитивні божества у греків, римлян та інших народів. Таким чином, походження назви Жаб’є від гуцульського прадавнього божества вогню є найбільш вірогідною версією.

Жаб’є ( з 1962 року Верховина ) розташовано у Східних Карпатах за 130 км. Від обласного центру м. Івано-Франківськ, за 31 км. від залізничної станції Ворохта.

Цей райський куточок населений гуцулами, які в важкі часи, коли через Карпатський регіон йшли хвилі колонізації та переселення народів, нікуди не мігрували.

Гуцули зберегли звичаї та обряди, що мають коріння у сивій давнині. Багато з них пов’язані зі скотарством – головним заняттям гуцулів. Чарують своєю магією звичаї та обряди пов’язані зі святами Різдва, Нового Року, Великодня та інших.

Чорногірський хребет – найвище пасмо Українських Карпат. З огляду на своє положення в центрі Гуцульщини, красу та багатство природи, врешті, з огляду на те, що її верхи перевищують всі інші в Українських Карпатах, Чорногора стала для гуцулів об’єктом культури. Гуцули оспівують Чорногору в своїх піснях і легендах, величають в своїх міфах та оповіданнях.

Чого туди їхати, там же нічого немає – подумаєте ви. Але ні, є тут таке, чого немає у всій і Східній і Західній Європі. Перш за все це, величаві гірські вершини, покриті шовковими травами полонини, бурхливі потоки з холодною прозорою водою та каскадами сріблястих водоспадів, цілющі мінеральні джерела (їх тут налічується більше 100), наповнені чистим повітрям вічнозелені смерекові ліси з обілієм ягід і грибів, затишні гуцульські поселення в міжгірних котловинах, архітектурні і історичні пам’ятники, унікальні природні об’єкти і ще багато чого іншого. В принципі це все є і Швейцарії, Австрії, Франції і в інших альпійських країнах, але воно там занадто цивілізоване. В центрі ж Карпат, тут в нетрях Чорногірського хребта, де зосереджені всі шість карпатських двох тисячників зберігся чи не єдиний в Європі оазис первозданної незайманої гірської природи: незасмічені і ще неосвоєні людьми високогірні субальпійські і альпійські ландшафти у всій своїй природній красі. І не дивно, що з кожним роком на туристичних стежках району все частіше доводиться зустрічати туристів з Голландії, Німеччини, Франції, Австр.ії, Швейцарії, Фінляндії, Великобританії та інших.

Завдяки недоступності гір, протягом багатьох століть на територію, де проживають гуцули (етнічна група українських горян, що заселяє всю територію Верховинського району) не змогла вплинути цивілізація з її урбанізованим суспільством. Тут зберігається багато цікавих звичаїв, традицій, фольклорних обрядів, переказів народних казок і легенд які в інших регіонах України давно зникли і навіть в інших куточках Карпат не так добре збереглися, як тут в центрі Гуцульщини. Щоб пересвідчитись в цьому достатньо відвідати Верховину в дні Різдв’яних свят, на Великдень, на Першу пречисту (свято Успіня Пресвятої Марії Богородиці 28 серпня є храмовим святом для Верховинців) чи на Зелені свята (Свята трійця). Ближче познайомитись з минулим цього дивовижного краю Вам допоможе місцевий етнограф-краєзнавець, музикант-віртуоз, керівник народного ансамблю троїстих музик „Черемош”, Заслужений працівник культури України Роман Кумлик в своєму приватному музеї народного гуцульського побуту та музичних інструментів в Верховині.

Крім насиченої туристсько-екскурсійної програми гостям пропонується і цікавий та змістовний культурний відпочинок. Це і гуцульські вечорниці і виступи троїстих гуцульських музик і інсценуація справжнього гуцульського весілля і концерти біля гуцульської ватри (багаття) і багато-багато іншого. В захопленні туристи і від катання верхи на конях влітку та в запряженими кіньми санях взимку. Все це доповнює сформовані стереотипи про відпочинок в Українських Карпатах – пішохідні туристські походи по горах влітку та катання на гірських лижах по засніжених гірських схилах в зимку.

Найпопулярнішими на теренах району є такі види туризму як пішохідний (подорожування по горах пішки), гірськолижний (приїзд для катання на гірських лижах), водний (сплав по гірських ріках на катамаранах і каяках) та авто - мототуризм (подорожування по Карпатах на автомобілях та мотоциклах). За останні десятиріччя дещо зменшилась в Карпатах кількість туристів-лижників, вірніше цей вид туризму трансформувався в гірсько -лижний і чисельність гвардії його прихильників збільшилась в декілька раз.

Гірськолижний туризм приурочений до гірськолижних схилів, які обладнані канатно-буксировочними витягами. Їх в районі два: схил гори Пушкар в смт. Верховина та схил гори Запідки в с. Ільці. Довжина першого сягає 320 метрів, ширина від 20 до 60 метрів. Він розташований між двома паралельними лісосмугами хвойного лісу.

Іншим популярним видом туризму в районі можна вважати водний. Він має місце тут завдяки складним порогам в основному Чорного та частково Білого Черемошів. Туристи водники облюбували береги цих річок ще на початку сімдесятих років. Їх привабили тут пороги і шивери Чорного Черемоша, які пізніше дістали від них власні назви: “Дземброня”, Білий кінь”, “Гуки”.

У цьому  гостинному краї відпочиваючих завжди зустрінуть доброзичливі господарі. Вони нададуть оселю, подбають про харчування, ознайомлять з визначними пам’ятками історії і культури, народними обрядами та звичаями, запропонують різні види відпочинку чи улюблені види занять, посприяють вашій участі у творчому процесі в робітні народного умільця, де ви можете власноручно різьбити по дереву чи вишивати і ткати, навчитися творити чарівні писанки, випалювати узори на дерев’яному посуді…

Карпати зачарують своєю неповторною і величною красою кожного, хто хоч один раз побачить їх…